Автор: Ошурков С. 
Зміст теми "Методи оцінки вибуття запасів":
1. Відеоурок з основами для початківців
2. Нормативні акти що використовуються:
2.1. Положенням бухобліку №9 «Запаси»
2.2. Методрекомендації №2
3. Додатково:
3.1. Типові проводки з обліку запасів
3.2. Транспортно-заготівельні витрати.
3.3. Облік товарів
3.4. Облік шин
3.5. Облік акумуляторів.
3.6. Облік імпорту
3.7. Облік зворотної тари
3.8. 
Довідник "Бухгалтерські проводки"
01. Відеоурок з основами для початківців
[це Урок 9 з циклу Курс бухгалтерського обліку]
Коментарі з відеоуроку "Методи оцінки вибуття запасів"
В попередньому уроці ми розглядали типові проводки з купівлею однієї партії товарів та продажем половини цих товарів.
Ось такі були проводки і суми в другій частині восьмого уроку. Простий умовний приклад для навчання.
Додам реалістичності цій ситуації. Відкрию інше вікно з проводками
| Фарба інтер'єрна біла | 146 | 800 | 116800 |
| Фарба інтер'єрна біла | 148 | 900 | 133200 |
| [разом] | 250000 |
Отримано однаковий товар двома партіями за різними цінами. Збираємось продати половину товару, тобто 147 одиниць в нашому випадку.
Як правильно визначити собівартість проданого товару?
Це питання врегульовано Положенням бухобліку №9 під назвою «Запаси». Посилання на цей документ я залишу в описі відео. Нас тут цікавить пункт 16. Ось він.
Бачимо 5 методів оцінки вибуття запасів.
Зараз я розгляну ці методи, і зверну вашу увагу на деякі фактичні обмеження.Мова йде про запаси, а не тільки про товари. Нагадаю, що відноситься до запасів. Відкрию План рахунків.
Ось ви бачите цілий Клас рахунків під назвою «Запаси». Досить великий список складових. Товари – це останній пункт за списку. Посилання на план рахунків я залишу в описі відео. Можете відкрити його та переглянути детальніше.
Тобто зараз ми розглядаємо питання, яке буде використовуватисть у багатьох темах обліку окремих видів запасів, тобто: товарів, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції та інше. Тому варто це питання розглянути одразу, щоб у наступних темах використовувати ці знання.
Відкрию онлайн-сервіс складання наказу про облікову політику підприємства.
Посилання на цю сторінку я залишу в описі відео.Як бачите, це наше питання вирішується вже у першому пункті наказу. Теоретично ви можете обрати свій окремий метод оцінки вибуття запасів для кожного виду запасів (тобто окремо для товарів, окремо для матеріалів, окремо для готової продукції і так далі).
Є таке невеличке обмеження у дев’ятому Положенні [пункт 16 ПСБО9].
Тобто однакові запаси (наприклад, товари) мають один метод оцінки вибуття. А для різних видів запасів можна теоретично використовувати різні методи. Але це теоретично. На практиці у програмі ведення бухобліку, що використовується на вашому підприємстві вибір зазвичай значно менший.
Відкрию одну з програм ведення бухобліку. Ось її налаштування і ми бачимо, що по-перше тут можна обрати лише один метод списання вартості запасів в цілому для підприємства, а не окремо для кожного типу запасів.По-друге тут ми бачимо не всі методи, що прописані у Положенні бухобліку №9. І, до речі, бачимо один вже не існуючий метод LIFO (його давно виключено з нормативних актів). Це ще одне фактичне обмеження, яке вам додедеться брати до уваги, визначаючи метод списання запасів на конкретному підприємстві.
Відкрию більш сучасну програму. Тут вибір ще менше! Бачимо лише два найбільш поширені методи оцінки вибуття запасів, це: «середньозваженої собівартості» та «собівартості перших за часом надходження запасів (тобто ФІФО)». В реальності доведеться обирати з того що маємо. Бо змінювати програму ведення бухобліку на підприємстві що давно пропрацює – це досить великі витрати часу.
Ще раз зверну увагу, що тут програмісти залишили два найбільш поширені методи. Тому абсолютну більшість бухгалтерів це влаштує.
Саме ці методи я розляну детальніше.
Почну з метода середньозваженої собівартості. Особисто я завжди використовую саме цей метод. Ось його опис у дев’ятому Положенні бухобліку [пункт 18].
Як це працює в нашому випадку з двома партіями придбаного товару?
Відкрию Ексель. Ось умови прикладу. Отримано дві партії однакового товару. 146 штук по 800 гривень, 148 штук по 900 гривень. Разом 294 штуки на суму 250 000 гривень.
Продаємо половину товару, тобто 147 штук.
Як визначається собівартість проданого товару?
Я тут зверху зкопіював цитату з дов’ятого Положення бухобліку. Дивимось на формулу розрахунку та порівнюємо її з цитатою Положення.
Беремо сумарну вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів, ділимо цю сумарну вартість на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Праворуч я виділив складові цієї формули.
Ось Сумарна вартість (тисну F2 на формулі, дивимось, з чого вона складається).
Ось Сумарна кількість (тисну F2 на формулі, дивимось, з чого вона складається).
І ось така середньозважена собівартість одиниці товару [850,3401361]. Беремо як можна більше знаків після коми, не округлюємо.
147 штук товару за такою середньозваженою собівартістю дають нам суму 125000 гривень.
Розгляну більш повну ситуацію. У нас тут не було залишків на початок місяця. А я додам 100 штук по 700 гривень на суму 70 тисяч гривень. Ви бачите, що змінилася наша середньозважена собівартість. Була 850 гривень з копійками. Тепер вона складає трохи більше ніж 812 гривень.
І відповідно сума вибуття товару стала трохи меншою: була 125 тисяч гривень, стала ось така. Дивимось на формулу розрахунку та її складові.
Ось так працює класична схема середньозваженої вартості товару.
Звернемо увагу на наступний абзац ПСБО-9, повернусь до Положення [пункт 19].
Що означає ця фраза?
Це опис того, як фактично працює абсолютна більшість програм ведення бухобліку.
Покажу на прикладі. Перейду до однієї з програм ведення бухобліку
Ось я вже провів два отримання товару: одне 1 лютого, друге 10 лютого.
Я хочу продати лише 1 штуку нашого товару 2 лютого, тобто одразу після отримання першої партії товару.
Ось я вже склав накладну на продаж товару. Тисну «Провести».
Дивимось, що сталося в нашому обліку. Повертаюсь до Картки обліку нашого товару. Тисну «Оновити».
Ось бачите, тут тепер проведений продаж товару в кількості 1 штука. І зверніть увагу: собівартість одиниці товару складає рівно 800 гривень. Ми хвилину тому в Екселі розраховували середньозважену вартість одиниці трохи більше ніж 850 гривень.
Програма, роблячи проводки за видатковою накладною 2 числа місяця, дивиться лише на той залишок, що фактично є на момент введення цієї накладної. Вона на дивиться, чи є пізніше якісь ще оприбуткування цього товару і не може прогнозувати, чи з’являться якісь нові партії цоьго товару в майбутньому.
Програма бачить, що на 2 лютого є 146 штук цього товару по 800 гривень на суму 116800. І списує виходячи саме з цієї інформації. Тобто середня вартість на 2 лютого становила 800 гривень.
Так робить не тільки ця, а абсолютна більшість бухгалтерських програм.
Саме про це говорить 19-й пункт ПСБО-9.
Фактично цей абзац означає, що лише у 2004 році [ось бачите, дату зміни: 22.11.2004] Міністерство фінансів нарешті звернуло увагу, як усе фактично відбувається у програмах ведення бухобліку і легалізувало фактичний стан речей.
І повернусь ненадовго до формування наказу про облікову політики. Про цей аспект середньозваженої вартості тут згадується окремо.
І якщо ви обираєте цей метод, то варто поставити «галочку» ось тут [«Включити цей підпункт до Наказу»].
Можете поставити відео на паузі і ще раз прочитати що тут написано.
Далі розглянемо другий за популярністю метод. ФІФО.
Це скорочення англійською [«first in first out»].
Повернусь до ПСБО-9. Ось описання цього методу [пункт 20].
Покажу візуально, як працює цей метод. Перейду в Ексель до вкладки FIFO.
Ви бачите ті ж самі дві партії товару, як у попередньому прикладі. Отримано 146 штук по 800 гривень, потім 148 штук по 900 гривень.
Якщо використано, наприклад 100 штук товару, то їх вартість буде така ж, як у першій партії товарів, тобто по 800 гривень за одиницю.
Якшо використано, наприклад, 150 штук товару, то собівартість запасів визначається так.
• 146 штук по 800 гривень, тобто повністю використана партія;
• 4 штуки по 900 гривень, тобто почали використовувати другу партію товару.
Разом 150 штук на суму 120400 гривень.
Це відповідає змісту пункту 20 ПСБО-9.
Ось за такою логікою відбувається списання за методом ФІФО.
Звісно рахувати це доведеться не вам. Це зробить компьютер, а вам треба обрати цей метод списання у програмі ведення бухобліку.
Я розгланув детально два методи, що використовуються найчастіше.
Тепер коротко про інші методи. Мало вірогідно, що ви їх будете використовувати, але я покажу, чим вони врегульовані.
Метод ідентифіковарої вартості описано у пункті 17 ПСБО-9.
Повернусь до дев’ятого Положення бухобліку. Шукаю пункт 17. Тут написано, для яких випадків існує цей метод.
Він підійде при торгівлі автомобілями, виробами з дорогоцінних металів і каміння. Або, наприклад, для автомобыльних двигунів для подальшого продажу. Двигун має номер, зазначений у супровідних документах. Після продажу буде списано саме цей двигун і його вартість. Якщо на підприємстві значаться аналогічні двигуни, списати вартість кожного з них можна тільки за їх ідентифікованою вартістю.
При цьому зауважте: на підприємстві має бути організований індивідуальний облік за кожним видом запасів.
При використанні цього методу необхідно визначити ознаку, за якою можна ідентифікувати одиницю запасів та її ціну. Якщо ж ознаки ідентифікації немає, такі запаси є взаємозамінними, то застосувати до них метод ідентифікованої собівартості неможливо.
Пункт 21 Положення описує метод «нормативних затрат», а пункт 22 описує метод «ціни продажу».
Щоб не розтягувати цей урок більше ніж на годину, покажу лише де подивитися приклади розрахунків стосовно цих методів. Є Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів №2. Ось вони. Посилання на цей документ я залишу в описі відео.
Зараз я прокручу нижче. Тут у Додатку 1 є приклади застосування кожного метода. Ось ви бачите таблиці з прикладами.
З педагогічної точки зору це не дуже високий рівень. Тому два найпоширеніші методи я пояснив детально. А якщо комусь із вас доведеться використовувати інші три методи оцінки вибуття запасів, дивіться ці Методичні рекомендації з прикладами. І не задудьте, що ваша програма ведення обліку повинна підтримувати обраний метод списання запасів, бо інакше ваші витрати часу на облік запасів будуть занадто великими.
