| Поділитися: |
 |
 |
 |
Відповідно до частини першої ст. 19 Закону № 1105 Про соціальне страхування, право на матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни, право у них виникає з настанням страхового випадку в період роботи. Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату зарплати (доходу), при настанні у неї одного із страхових випадків (частина перша ст. 22 Закону Про соціальне страхування).
Отже, з наведених вище норм можна зробити висновок, що право на матеріальне забезпечення застрахована особа матиме, якщо вона отримує зарплату під час простою. Однак надання допомоги по тимчасовій непрацездатності залежить від виду простою. Можливі такі варіанти.
01) Простій не оформлений (підприємство не працює), і зарплату працівникам не нараховують. З огляду на те, що страховий випадок припав на неоплачуваний період, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається (див. лист Мінсоцполітики від 31.07.2015 p. №445/18/99-15).
02) Простій з вини працівника, який відповідно до частини четвертої ст. 113 КЗпП не оплачується. Оскільки в даному випадку працівник під час простою оплату не отримував, то не надається і матеріальне забезпечення, яке повинно повністю або частково компенсувати втрату заробітку. Раніше Мінпраці в листі №108/18/99-10 від 16.04.2010 зазначало: якщо оплата не проводилася (навіть у разі простою не з вини працівника), допомога по непрацездатності не надається.
03) Простій не з вини працівника оплачується в розмірі двох третин тарифної ставки або з розрахунку середньої зарплати (частини перша і третя ст. 113 КЗпП). Мінсоцполітики в листі № 445/18/99-15 від 31.07.2015 зазначає наступне. Якщо під час оплачуваного простою передбачено вихід працівника на роботу і у зв'язку з настанням тимчасової непрацездатності він втратив право на таку виплату, в період простою призначають допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до Порядку № 1266.
Приклад
Працівник прийнятий на роботу з 8 квітня поточного року з окладом 16000 грн. На підприємстві оформлений простій з 1 липня по 31 серпня з оплатою в розмірі двох третин тарифної ставки (окладу). Працівник захворів у серпні. Його страховий стаж - 5 років і 9 місяців (відсоток виплати - 70 %). Термін непрацездатності - 11 днів.
У даному випадку працівник має право на оплату лікарняного. При цьому законодавство не містить жодних особливостей щодо нарахування лікарняних у період оплачуваного простою, тобто застосовується загальний алгоритм із п. З Порядка №1266.
Виходячи з того, що працівник прийнятий на роботу 8 квітня, а страховий випадок настав у серпні, розрахунковий період включатиме тільки травень-липень і виплати за ці місяці.
Дані про заробіток у розрахунковому періоді та календарні дні зайнятості наведемо в таблиці 1.
Таблица 1. Розрахунок лікарняних у періоді простою
| Місяці розрахункового періоду | Кількість календарних днів зайнятості | Нарахована зарплата за місяць, грн. |
| травень | 31 | 16000,00 |
| червень | 30 | 16000,00 |
| липень | 31 | = 16000,00 / 3 * 2 = 10666,67 |
| Разом | 92 | 42666,67 |
= 42666,67 / 92 = 463,77 грн.
Денна виплата (з урахуванням страхового стажу)
= 463,77 * 70% = 324,64 грн.
За 11 календарних днів тимчасової непрацездатності працівникові повинні нарахувати:
01) оплату перших п'яти днів непрацездатності за рахунок роботодавця = 324,64 грн. * 5 календарних днів = 1623,20 грн.;
02) допомога по тимчасовій непрацездатності від ПФУ: 324,64 грн. * 6 календарних днів = 1947,84 грн.
